Україна продовжує накопичувати борги. Чи зможемо віддати?
Міністерство фінансів України підбило підсумки боргової політики держави на 1 січня 2017 року. Показники заборгованості суттєво зросли. Зокрема, загальна сума державного (в основному бюджет країни) та гарантованого державою (в першу чергу Нацбанк) боргу склала близько 1,93 трильйона гривень, що дорівнює 71 мільярду доларів США по курсу 27.19 грн/дол, який склався на кінець 2016 року.
Цифри гігантські і мало хто може уявити собі таку величезну купу коштів. На допомогу в подібних випадках приходить аналіз відносних показників та аналіз причин зміни боргу. Так, загальнодержавний борг зріс за 2016 рік 22.7% (або 357.6 млрд грн), що значно більше, ніж номінальне зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) України.
Ця сума взялася з трьох джерел:
1) $3.5 млрд додаткових запозичень, залучених в іноземних валютах
2) на 115.7 млрд гривень нові запозичення в гривнях перевищили суму погашення
3) 146.8 млрд гривень – зростання гривневого еквіваленту боргу в іноземній валюті через девальвацію гривні.
На початок 2017 року загальний розмір боргів та гарантій держави тільки в іноземних валютах складає 49.5 млрд доларів. Це зовнішні борги та гарантії ($45.6 млрд), а також 3.9 млрд доларів внутрішніх боргів у іноземних валютах.
І ось тут виникають логічні запитання – як обслуговувати (сплачувати відсотки за користування) та віддавити накопичені борги. Якщо борги у гривні можна закрити за рахунок емісії Національного банку – що дуже погано, адже це призводить до девальвації гривні та інфляції – то з боргами в іноземних валютах ще складніше.
Наш НБУ поки не вміє друкувати долари, тому віддаватимемо лише за рахунок зменшення золото-валютних резервів Нацбанку. А вони не такі вже й великі – трішки більше 15 мільярдів доларів. Ця сума менша, ніж обсяги погашення та обслуговування зовнішніх державних боргів, які за графіком припадають на 3 найближчих роки – 2017, 2018 та 2019.
У 2015 та 2016 роках, коли Україна майже не віддавала зовнішні борги, ми не могли обходитися без зовнішньої допомоги, від МВФ в першу чергу. За рахунок чого нам віддавати $2.5 млрд цього року, $4 млрд наступного і $7.5 млрд в 2019? Де брати валюту?
Нові транші МВФ затримуються і не факт, що прийдуть. Допомога від США, яка щедро лилася в Україну під час президенства Барака Обами, як мінімум, поставлена на паузу при Дональді Трампі. Стежка для іноземних інвесторів заросла бур’яном несприятливого інвестиційного клімату.
Є над чим задуматися мешканцям високих владних кабінетів.
Я не бачу інших шляхів, як рухатися шляхом реформ, у тому числі тих болючих і непопулярних, які вимагає від України МВФ. Це швидка приватизація, вільний обіг сільськогосподарських земель, валютна лібералізація, пенсійна реформа, дерегуляція. І посилення боротьби з корупцією в найвищих ешелонах влади.
Вже час прийшов. Дальше відкладати не можна. Бо насуваються дефолт, зубожіння громадян та загрози існуванню України.
Тарас Козак, Президент Інвестиційної Групи “УНІВЕР”, для VoxConnector
